Листя над путівцями — як дорожні знаки.
Линуть птахи на південь, пшениці ще стоять.
І лежать під камінням москалі і поляки,
А євреї — вони ніде не лежать.
А євреї хмаринками мають в узвишші.
Їх могили шукати — даремний тягар.
Бо ж євреї мудріші, бо ж євреї хитріші
І до Бога пролізли через димар.
Камінця, навіть пісні від жидів не лишилось,
Тільки ряд черевичків дитячих, малих.
Що б не сталося з ними, віджени всяку жалість.
Краще ще раз послухай, що кажуть про них.
Над шляхами листя — як дорожні знаки.
Линуть птахи на південь, пшениці ще стоять.
І лежать під камінням москалі і поляки,
А євреї — вони ніде не лежать.
Освенцим, 1966
Комментарий автора: Переклад вірша Олександра Городницького.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Ты можешь жить. - Анатолий Бляшук Это стихотворение я писал, будучи под впечатлением того, как действует дьявол, когда уничтожает человека. Как он лжет, что у тебя нет ни будущего, ни надежды, и единственное, что тебе осталось, это покончить с собой. Как он рассказывает упавшему человеку, что сердце Отца для него закрыто навсегда, что Он хочет его осудить и испепелить в аду. Как он просто накладывает пелену нам на глаза, говоря, что света для нас больше нет. Но это не так. Бог тебя любит. Он тебя любит, и будет любить, и всегда будет ждать твоего возвращения. Какими бы ты тропами не ходил, Отец всегда тебя примет, когда ты прейдешь к Нему. Так говорит Слово Божье: Луки 15:11-32.
