В пространствах рухнувших империй
мы затеряемся безбожно,
ища своих крестов и терний
и откровений невозможных.
В огне всеведущего транса
под лязг язвительных бутылок
мы будем с призраками драться
не состоявшихся попыток
любви и счастья втихомолку
среди растущего пространства,
где страх и страсть, встречаясь долго,
приобрели приметы братства...
И по колено – в поколенье
своём, а по глаза – в нездешнем,
своих крестов и горних терний,
если отыщем – не удержим…
Идя с Мариями за гробом,
Искать знамений верной жизни,
В любом краю на месте лобном
Мы обретём свою отчизну…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
