Ця війна безглузда, нагла, непотрібна,
Не потрібна зовсім, як кожна із війн.
Людина, що Божа, у житті не здібна
Кидать в свого ближнього кучу "градів", мін.
Хто штовха нас кожного у брудну політику?
До добра хто кожного серце закрива?
Лиш один "запудрювать" нам мізки уміє так-
Хитрий, злий, підступний, наглий сатана.
Попрошу задуматись: А в моєму серці,
У моєму розумі хто ж там прожива?..
Хто стоїть в житті моїм на найпершім місці:
Бог Святий і Праведний чи злий сатана?
Чи люблю я ближнього, а також найдальшого?
Чи усім бажаю тільки лиш добра?
Захищаю меншого? Поважаю старшого?
У моїм сердечку спокій чи війна?
Нам потрібно, друзі, кожному з собою
Кожну мить нещадну проводить війну:
Корчувать гріхи свої й повнитись любов'ю,
Вилить геть із серця ненависть мутну.
Сатана нашіптує: "У сусіда краще,
У сусіда більше й ліпше він живе...
Ти підстав підніжку, щоб йому упасти.
Пороби на смерть йому, нехай він помре!
Можеш річ поцупити, що приємна серцю.
Обдури скоріше отого "лопуха"!
У вогонь додай вогню, в борщ підсип же перцю-
Сварка у сусіда нехай не вщуха!
Камінь кинь у голову! Плюнь в лице противнику!
Нахабно, без черги пролізай вперед!
Процвітають хитрі всі, нахаби і здирники!
Тож грабуй навколо все і розтрощуй вщент!"
Коли Адам з Євою Бога не послухали
Й раптово побачили, що вони нагі,
Чи вони надіялись і чи тоді думали,
Що пішли дорогою смерті, смутку, тьми?
Сатана оголює, роздяга й говорить:
"В тебе ніжки гарні...Чом не показать?!"
Моду всім нав'язує нахабно й проворно,
Дає невдоволення нам на нашу стать.
Діток убиваємо по його наущенню:
"Аборт - це є вихід! Викинь геть дитя!
Надолужиш потім ти це своє упущення-
Без дітей щасливіше й вільніше життя!"
Бог же в своїй Біблії так усім говорить:
"Діти - нагорода, спадщина Господня!"
Вбивцями являються, хто аборти робить.
Скільки ж убиваємо діток ми щодня!
Припиніть безглузді війни і нахабство!
Загланімо кожний в серденько своє.
Кожну мить зміцняймо Боже святе Царство.
Лиш Христос Спаситель хай в серцях живе.
Хлібом поділіться кожен з своїм ближнім.
Захистіть, зігрійте вдів, сиріт, нужденних.
Серце хай наповнить Бог Святий Всевишній,
Любов'ю і мудрістю в ньому хай живе Він.
Що не славить Бога, що несе розруху,
Смерть і сльози, відчай, горе і печаль-
Це не дозволяє жить Святому Духу
В нас з тобою, друже. І дуже, дуже жаль...
Я зрікаюсь, Господи, всіх гріхів і бачення,
Всього, що неславить імені Твого.
Жду від Тебе милості, жду від Тебе прощення.
Всім серцем прославляю Господа мого!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 4458 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Пустотелость словесных оков - Людмила Солма Публикуя это метафорическое стихотворение, мне захотелось обратиться именно к моему весьма "скромному" до анонимной стыдливости "доброжелателю":
я знаю кто Вы и могу догадываться, как и во что на самом деле верите, прикрываясь верой Христовой - для этого даже не нужно быть житейски прозорливой, достаточно отследить IP Ваших высказываний и Инетовских действий(о чем скорее всего Вы и забыли...) Простите, но я совершенно не нуждаюсь ни в какой рекламе (ни из дружеских доброжелательных побуждений, ни из "медвежьих услуг" - что сделано анонимно и фарисейски трусливо Вами, иначе Вы бы так не поступили. Все тайное рано или поздно становится явным и об этом не стоит забывать - хотя это скорее общечеловеческая этика поведения, нежели Божьи заповеди, но одно другому не противоречит. Мой такой стыдливо-скромный "почитатель", я абсолютно равнодушна к Вашим действиям, как и мои настоящие друзья, но пишу лишь для того, чтобы Вы знали - Вы для нас всего-навсего разгаданная лицемерная банальность и ханжа, и не более того. По Вашей вере Вам и воздастся, Господь Вам Судья и за свое жизненное лицедейство когда-то ведь да придется держать ответ перед Его Судом - об этом уж Вы хорошо знаете, коли здесь же на сайте так любите витиевато рассуждать, пересыпая свои публикации цитатами Святого Писания. Veritas non semper later [Истину навсегда не скроешь]- гласят вечные латинские изречения и мне хочется добавить еще и вытекающие не менее мудрые истины: Esse quam videri [Быть, а не казаться] и Esto, quod esse videris [что так же равнозначно: быть тем, кем кажешься].
Vive valeque!
